Повна темрява. Без зірок - Страница 95

— А таке потім траплялося знову?

— Ще три чи чотири рази. І завше я тримала рота на замку, бо в мене залишилося лише одне око, котре могло теж стати пожертвою у протилежному випадку. Слухайте, ми тут уже закінчили чи ще ні?

Тесс зробила порух, щоб її обняти, але Бетсі, зіщулившись, ухилилася від обіймів. «Немов вампір, побачивши хрест», — подумала Тесс.

— Не треба цього, — промовила Бетсі.

— Але ж ...

— Розумію, розумію, красно дякую, солідарність, сестерство навіки, бла-бла-бла. Я не люблю, коли мене обнімають, оце і все. То ми вже тут закінчили чи ні?

— Ми вже закінчили.

— Тоді йдіть. І я на вашому місці викинула б револьвер у річку по дорозі додому. Ви спалили те своє зізнання?

— Так. Авжеж.

Бетсі кивнула.

— А я зітру те повідомлення, що ви його залишили на моєму автовідповідачі.

Тесс пішла геть. Тільки раз озирнулася. Бетсі Ніл все ще сиділа на лаві. Око собі вона вже вставила назад.

— 48 —

Уже сидячи в «Експідішені», Тесс второпала, що вельми непогано було б видалити інформацію про кілька останніх поїздок зі свого Джі-Пі-Ес. Вона натисла кнопку ввімкнення, й екран загорівся. Том промовив:

— Вітаю, Тесс. Схоже, ми вирушаємо в подорож.

Тесс закінчила процес видалення і знову вимкнула Джі-Пі-Ес.

Яка там подорож, фактично ніякої; вона всього лише повертається до себе додому. І дорогу туди, подумалось їй, вона сама знайде.

Справедливе подовження

Стрітер побачив той плакатик тільки тому, що мусив зупинитися, аби поблювати. Він часто тепер блював, а попереджувальні ознаки були непевні — подеколи тремтіння нудоти, подеколи мідний присмак у роті, а подеколи й нічого; просто бовть — і вихлюпнулося, здрастуйте, з приїздом. Через це їзда машиною стала для нього ризикованою справою, а йому ж останнім часом доводилося багато сидіти за кермом, почасти тому, що восени він на це вже не буде здатний, почасти тому, що він ще мусить чимало всього обміркувати. Йому завжди найкраще думалося за кермом.

Він їхав подовженням Гаррис-авеню, широкою автомагістраллю, яка дві милі тягнеться повз окружний аеропорт Деррі та притаманні йому заклади: здебільшого то мотелі та склади. Денний рух тут завжди був напруженим, бо, окрім обслуговування аеропорту, ця магістраль ще й поєднувала східну та західну частини Деррі, натомість увечері на цьому Подовженні було майже порожньо. Стрітер з’їхав на велосипедну доріжку, вихопив один пластиковий блювальний пакет з пачки, що лежала напоготові поряд, на пасажирському сидінні, нахилив до нього обличчя й полегшився. Обід явив себе на біс. Він цього номера не дивився, бо очі мав заплющені. Навіщо? Якщо ти колись бачив бодай одну купку риговини, значить, бачив їх усі.

З початком фази блювання зникав біль. Доктор Гендерсон попереджав його, що так триватиме не завжди, і на останньому тижні почалися зміни. Поки що не вкрай болючі, просто миттєвий удар блискавки зі стравоходу в горло, схоже на викид кислоти при розладі шлунку. Це відчуття з’являлося, а тоді щезало. Але далі все гіршатиме, про це йому доктор Гендерсон казав також.

Він підвів голову від пакета, відчинив скриньку під приладовою панеллю, дістав звідти дротяний зажим і запечатав ним пакет зі своїм обідом, поки сморід не встиг розповзтися по салону. Подивився праворуч і побачив благословенну урну з забавним собакою, намальованим у неї на боці, й трафаретним написом: ПЕС ДЕРРІ ГОВОРЕ: «КИДАЙ СМІТТЯ В ГОДНЕ МІСЦЕ!».

Стрітер виліз із машини, рушив до ПСОВОЇ УРНИ, де й позбавився найсвіжішого з викидів свого несправного організму. Схиляючись до заходу, літнє сонце забарвлювало в червоний колір пласке (і наразі безлюдне) довкілля аеропорту, а тінь, притулена до п’ят Стрітера, була довгою й гротескно худою. Ніби випереджаючи на чотири місяці його тіло, вона мемов уже була зруйнована тим раком, котрий невдовзі почне можирати його живцем.

Він повернувся йти назад до машини і тоді побачив плакатик по той бік дороги. Спершу — можливо, через те, що очі в нього ще сльозилися, він прочитав напис на ньому як: ПОДОВЖЕННЯ ВОЛОССЯ. Потім проморгався й побачив, що насправді там написано: ПОДОВЖЕННЯ ВИПЛАТНЕ. А нижче, дрібнішими літерами: справедлива ціна.

Подовження виплатне, ціна справедлива. Звучить гарно і навіть має якийсь сенс.

На протилежному боці магістралі, перед сітчастим парканом, що огороджував територію окружного аеропорту, лежав гравійний майданчик. У годину пік там виставляли свої придорожні ятки чимало людей, бо там таки існувала можливість покупцеві з’їхати на узбіччя без того, щоб його дзьобнули в хвіст (тобто, якщо той діяв швидко і не забував при цім увімкнути сигнал повороту). Стрітер усе своє життя прожив у цьому маленькому мейнському містечку Деррі й упродовж багатьох років міг бачити, як люди тут продають свіжу городину навесні, качани кукурудзи й свіжі ягоди влітку та лобстерів майже цілорічно. Один божевільний стариган, знаний на прізвисько Сніговик, завжди тут панує рано навесні, продаючи загублені кимсь узимку і знайдені ним під час відлиг різні цяцьки. Багато років тому Стрітер був купив у того старого цілком пристойну на вигляд м’яку ляльку, з наміром подарувати її своїй доні Мей, котрій тоді було чи то два, чи три рочки. Тоді він зробив помилку, розповівши Дженет, що придбав її у Сніговика, і дружина змусила його викинути ту ляльку геть.

— Ти гадаєш, ніби ми можемо просто прокип’ятити цю річ і таким чином знищимо всіх мікробів? — запитала вона. — Іноді я дивуюся, як може в цілому розумний чоловік бути таким дурником.